Клуб народних умільців «Чарівниця»
В 2013 році:
· Тематичні засідання клубу «Таємниці чарівної нитки»:
- Ця чудова гладь;
- Історія виникнення бісеру.
· Майстер-класи:
- Вишиваємо весільний рушник;
- Бісер. Техніка. Поради. Прийоми вишивки;
- Великодній дивосвіт.
· День Матері: «До маминого джерела, її великої любові». Спільний «Вогник» з літературно-музичним клубом «Талісман», «Культурне єднання», присвячений Дню закоханих: «То ж нехай зацвітає ясно в кожнім серці кохання цвіт!».
· Міні-виставки вишитих робіт майстринь клубу:
- Валентинки;
- Різдвяний салон – 2013.
· Участь майстринь клубу в Міжрегіональному мистецькому святі «Павлоград збирає друзів».
· Свято Миколая.
Цікаве про вишивку
· Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який застосовують у найрізноманітніших виробах. Наприкінці 19 століття така вишивка поширилася по всій Україні. Елементи орнаменту, які виконувалися хрестиком, найчастіше мали рослинний чи геометричний характер.
· Сорочка (особливо ж чоловіча) – символ кохання й вірності. У давньому замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був. У деяких народних піснях, як зауважив О. Потебня, образ не пояснюється, але його можна зрозуміти на основі символічних значень.
· У другій половині XIX ст. в європейській фольклористиці широко обговорювали сюжет про графа, який потрапив у полон до невірних, і про його дружину. Біла сорочка, дана дружиною чоловікові, – символ вірності: поки сорочка біла, доти жінка вірна. Випрати сорочку в чумацьких піснях означає полюбити чумака, навіть якщо він одружений. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадковими особами жіночої статі (в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка-здирниця), не дозволяє їм «прати сорочку», хоч вона й не біла, бо «сьома неділя». Таким чином, чумак зберігає вірність коханій дівчині, до якої має повернутися.
· Вишивка "білим по білому" – це художній прийом, у якому рельєфний узор вишивки створює гру світла, то вбираючи, то відбиваючи його; поєднуються до десяти технік вишивки.
Книги і вишивка – її призвання
В мистецько-краєзнавчому відділі ЦМБ вже шостий рік поспіль працює клуб народних умільців «Чарівниця». Клуб для павлоградських майстринь є тим самим острівцем щастя, де вони можуть поділитися своїми порадами, секретами, творчими планами. І весь цей час керівником клубу є Мирослава Миколаївна Мартинюк. Працює Мирослава Миколаївна вихователем в дитячому садку, а вишивкою займається, як говориться, для душі. Зелений поліський край з дитинства вклав їй любов до яскравих фарб, витончених візерунків, потяг до краси. Скільки вишито рушників, серветок, сорочок, картин за прожиті роки не знає і сама майстриня. Але, що їх немало – це однозначно. Багато вишитих робіт вона від душі дарує своїм друзям і знайомим, родичам, колегам по роботі. Кожна вишита нею річ – жива, яскрава, неповторна.
В травні 2008 року відвідувачам бібліотеки випала чудова нагода познайомитися з роботами талановитої жінки. Відбулася її перша персональна виставка, на якій було розміщено 73 вишитих роботи майстрині. А в листопаді цього ж року вона стала дипломантом щорічного міського конкурсу «Людина року» в номінації «Вірність творчості».
Крім вишивки Мирослава Миколаївна захоплюється читанням, особливо полюбляє фантастику. Вже більше 15 років, майже кожного дня, вона заходить в бібліотеку.
Тож побажаємо Мирославі Миколаївні – здоров’я, творчого натхнення, продовжувати творити красу своїми руками на втіху собі і на радість людям.
Участь клубу народних умільців «Чарівниця» в мистецькому святі:
«Павлоград збирає друзів» (до Дня міста)
14 вересня в нашому місті святкували День міста. Вже сьомий рік у Павлограді з цієї нагоди проходить свято майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Павлоград збирає друзів» Від ЦМБ в святі прийняли участь майстрині клубу народних умільців «Чарівниця». Свої чудові вишиті роботи представили – Мартинюк М. М., Чумак Г. І., Добрянська Г. П., Міщенко Л. І., Вареник В. М., Гайфутдінова Л. О., а Яглінська О. М. порадувала гостей вишуканими шалями, вив’язаними гачком. Ватуля О. О. виставила на розсуд глядача прекрасні вироби з бісеру. Всі учасниці свята були нагороджені дипломами від міського Голови, які їм вручила керівник відділу культури міста Ломанова І. М.
Про ляльковий світ Ольги Яглінської.
30 вересня в мистецько-краєзнавчому залі ЦМБ була організована виставка «Її величність лялька», де були виставлені 103 фарфорові ляльки. Господинею цих прекрасних створінь є павлоградка – Ольга Миколаївна Яглінська, член клубу народних умільців «Чарівниця». Вже 12 років вона захоплюється колекціонуванням, реставрацією фарфорових ляльок. За цей час її колекція виросла до 150-ти екземплярів. Ольга Миколаївна пам’ятає про своїх ляльок все: звідки і як вони «оселилися» в її будинку. Багатьом вона дала імена. Протягом тижня помилуватися колекцією мали змогу всі бажаючі. Світ ляльок, представлений Ольгою Миколаївною, просто зачаровував і ненадовго повертав у дитинство. Відвідувачі подовгу стояли і уважно розглядали кожну деталь одягу, прикраси, зачіски ляльок. Хотілося, присівши поряд на стілець, поколисати немовлят на руках, послухати казки ляльки-бабусі.
Сорочка-оберіг
Вишивала мама синіми нитками, –
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, –
запалали маки у пшениці влітку.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивала хрестики зелені, –
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.
Леся Вознюк
Одягнімо, друже, вишиванки –
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.
Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.
Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм – вороги безсилі
Зруйнувати український дім.
Одягнімо вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ –
Молодих, відважних, дужих,
У єднанні на сто тисяч літ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий