Культурологічний клуб «Українська цивілізація»
працював в 2013 році за таким планом:
«День
Соборності та Свободи України»
Щороку 22-го січня в Україні
святкують День Соборності. Історичним підґрунтям цієї дати стало проголошення
Акту возз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної
Республіки, що відбулося у 1919 році. Це було ще одним проявом віковічного
прагнення українців до своєї незалежності. 30 грудня 2011 року указом
Президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було
скасовано, натомість встановлено «День Соборності та Свободи України».
21 січня у читальному залі
ЦМБ відбулося засідання культурологічного клубу “Українська цивілізація” –
«День Соборності та Свободи України». Засідання клубу розпочав
Заремба М. А. вступним словом «На шляху до Соборної України».
Розповів про ідеї побудови української самостійної, соборної держави.
До засідання клубу працівниками
читального залу була розроблена та підготовлена книжкова виставка «Світе тихий,
краю милий, моя Україно». Члени клубу ознайомились з літературою, що розповідає
про славетних синів українського народу, які боролися за об’єднання всіх
демократичних сил українства словом і багнетом, намагаючись відродити
незалежну, соборну, українську державу.
«Т. Шевченко – апостол Правди і Науки»
10 березня в читальному залі ЦМБ відбулося чергове засідання культурологічного клубу «Українська цивілізація», присвячене Тарасу Шевченку. Бібліотекар Путрова Н. А. приготувала повідомлення «Вшанування пам’яті Тараса Шевченка» та представила огляд літератури з книжкової виставки «Шевченкове слово в віках не старіє». Присутні мали змогу ознайомитись з літературною та поетичною спадщиною великого поета.Керівник клубу Заремба М. А. зробив доклад на тему «Шевченко – художник». Члени клубу дізналися про те, що збереглося 835 художніх творів Тараса Шевченка, які дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють відомості про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830‑1861 роками. За жанрами – це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Значну частину мистецької спадщини Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння творчого шляху й розкриття творчого методу художника є й його численні ескізи, етюди, начерки.
«Велесова
книга. З глибини століть»
27 квітня в читальному залі пройшло засідання
культурологічного клубу “Українська цивілізація” – «Велесова книга. З глибини
століть» Засідання клубу розпочав керівник клубу Заремба М. А. Він
розповів про те, що «Велесова книга» – найдавніша пам’ятка українського народу,
виконана різами на дощечках, що служили сторінками книги. «Велесова Книга»
цілком заслужено вважається святинею українського народу. Вона викладає
історичний шлях, світогляд, звичаї, вікопомні події, етнічні витоки та
світосприйняття слов’ян. «Велесова книга» по – особливому цікавить і хвилює
творців слова. Відомий український поет Микола Карпенко здійснив повний
віршований переспів пам’ятки. Дотримуючись в основному текстів дощечок, поет по
– своєму впорядкував книгу, аби повніше передати патріотичний дух і зміст
оригіналу. Степаненко В. П. зачитав клубівцям окремі переспіви Миколи
Карпенка. «Мати. Жінка. Українка...»
В травні, коли повертаються до рідного гнізда птахи,
оновлюється природа, теплий весняний вітер приносить нам Свято матері.
19 травня 2013 року Микола Анатолійович Заремба відкрив чергове
засідання клубу «Українська цивілізація» – «Мати. Жінка. Українка». Він
розповів про те, що є в світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють
голови. Це слово – МАТИ.
Кожна людина і
кожний народ мають свої святині. До них ми зараховуємо й пошану до матері. Вона
дала нам життя, виростила й виховала. Коротке це слово – мама, але які
надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Ціле її життя з серця б’є
великим невичерпним джерелом безкорислива любов до своїх дітей. Ціле її життя –
це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провин. З добра і любові
створили МАТІР.
Клубівці читали вірші, співали пісні та просто
висловлювали всі найсвятіші почуття, пробуджені жінкою, велич якої не раз
стверджували мислителі, письменники, поети. Всі, хто цікавився даною тематикою,
мали можливість ознайомитися зі статтями з періодичних видань: «Дивослово»,
«Літературна Україна», «Берегиня», «Порадниця», «Кінотеатр», «Позакласний час»
та ін., поринути в чарівний світ поезій про матір відомих українських поетів.
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити…»
"В небі місяць зіходить смутний"
В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.
Мов пожежа на небі горить,
Землю ж темнії тіні вкривають,
Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.
Крізь темноту самотно зорить
Одинокая зірка ясная,
Її промінь так гордо горить,
Не страшна їй темнота нічная!
Гордий промінь в тієї зорі,
Та в нім туга палає огниста,
І сіяє та зірка вгорі,
Мов велика сльоза промениста.
Чи над людьми та зірка сумна
Променистими слізьми ридає?
Чи того, що самотна вона
По безмірнім просторі блукає?..
Леся Українка
1 серпня українська громада відзначила 100 років з дня смерті Лариси Косач-Квітки, більше відомої за літературним псевдонімом, як Леся Українка. Вона належить до когорти найвизначніших письменників, поетів і культурних діячів України. В цей день, у стінах читальної зали пройшов вечір-пам’ять «Ні! Я жива! Я буду вічно жити…», тут зібралися вшанувати пам’ять великої дочки українського народу члени культурологічного клубу «Українська цивілізація», користувачі та друзі бібліотеки.
Впродовж дня відвідувачі
бібліотеки могли ознайомитися з матеріалами розгорнутої книжкової виставки «Ні!
Я жива! Я буду вічно жити». Керівник культурологічного клубу «Українська
цивілізація» Заремба Микола Анатолійович, розповів про творчість Лесі Українки, як яскравого
представника українського народу, про її глибокий ліризм і трагізм одночасно…
Вони переплетені, як у купальському вінку квіти, і не уявляються відокремленими
один від одного. Її творчість – це і тиха течія ріки, і нестримний буревій, і
все спопеляючий вогонь! З роками починаємо розуміти її по-новому, відкриваємо
для себе найглибинніші пласти думок поетеси. Цікаво і натхненно про факти з
життя
Лесі Українки розповіла Кір’ян Поліна Василівна, викладач української мови та літератури з багаторічним стажем: «Леся Українка була, є і буде невід’ємною частиною нашої літературної спадщини та потребою наших душ. Її жагучі слова-заклик звучать і сьогодні надзвичайно актуально».
На заході звучали музичні номери у виконанні
Алли Степаненко, Жанни Арішаки, Олени Андруської,
Сергія Урсуляка.
Вечір пам’яті пройшов на одному подиху.
«Безмежність
краси української мови»
РІДНА МОВА
Мова кожного народу
Неповторна і — своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов'я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,—
Бо ж єдина — так, як мати,—
Мова в кожного із нас!
Л. Забашта
Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками. Мова… яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами…
Щорічно 9 листопада у нашій країні відзначається День української писемності та мови, який було встановлено указом президента України в 1997 році на честь Нестора-літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.
7 листопада у читальному залі ЦМБ була проведена тематична лекція «Безмежність краси української мови» для студентів Павлоградського технікуму. На свято зібрались користувачі нашої бібліотеки, члени культурологічного клубу «Українська цивілізація», та шанувальники рідної мови.
Бібліотекар Путрова Н. А. розповіла присутнім про історію української писемності та мови, про значення рідної мови в житті народу, про її красу і чистоту.
Присутні з цікавістю прослухали розповідь ведучої радіо «Самара» Верби Т. А. про мову, як спілкуватись нею грамотно і вільно.
В залі лунали українські народні пісні та вірші українських авторів у виконанні Степаненко А. О. під музичний супровід місцевого композитора Жанни Арішаки. Павлоградський бард, Олеся Чайка виконала свою композицію на слова Івана Франка «Червона калина…». Присутні переглянули книжково-ілюстративну виставку «Від сопілки – до слова, від слова – до мови!», де були представлені книги та статті з періодичних видань, які висвітлюють історію української писемності, значення рідної мови для нащадків.
Бібліотечні працівники ставили за мету ознайомити молодь з виникненням писемності, показати красу й багатство рідної мови, її різноманітні можливості, довести, що рідна мова – це духовна святиня, найбільший і найдорожчий наш скарб.
Комментариев нет:
Отправить комментарий