Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих

Библиографический указатель "Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих". К 95-летию со дня рождения Олеся Гончара

Від упорядника 

Бібліографічний покажчик присвячено україн ському поету, прозаїку, публіцисту, громадському діячу, одному з найвідоміших представників української художньої прози другої половини XX століття Олесю Гончару. 

Видання складається з 2-х розділів: "Твори Олеся Гончара в фондах Павлоградської міської ЦБС" і "Джерела про життя та творчість О. Гончара". 

Описи в межах розділів розміщено за алфавітом. 

Видання розраховано на широке коло читачів. 

Інформацію подано станом на 31.03.2013 р. 

Відповідальна за випуск В. В. Аксьоненко

Біографічна довідка

Олесь Гончар (Олександр Терентійович Біличенко) народився 3 квітня 1918 p. у робітничому селищі Ломівка на лівому березі Дніпра на околиці Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) в родині Тетяни та Терентія Біличенків. Письменник згадував: «Народився, певне, не 3 квітня, а десь біля Трійці, бо Шура – сестра – каже, що бігала мене шукати в картоплі (де мене знайшли) і картопля була вже велика. Отже, метрики, видно, вже пізніше тато зробили по Шуриних (бо вона народилася 4 квітня)».

Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір.

З 1925 р. вчився у рідному селі, потім у с. Хорішках. У 1933 р. – після закінчення семирічної школи в с. Бреусівка Козельщинського району працював у редакції районної газети «Розгорнутим фронтом» (с. Козельщина).

Протягом 1933-1937 p. p. навчався в Харківському технікумі журналістики ім. М. Островського, по закінченні працював учителем у с. Мануйлівка, потім – в обласній молодіжній газеті «Ленінська зміна».

З 1937 р. почав друкувати (переважно оповідання) в «Літературній газеті», «Комсомольці України», «Молодому більшовикові». Поступив на філологічний факультет Харківського університету.

У 1938-1941 p. р. написав новели «Іван Мостовий», «Черешні цвітуть», «Орля», а також повість «Стокозове поле».

У 1941 р. з третього курсу Харківського університету в лавах студентського батальйону добровольцем пішов на фронт, був двічі поранений. Писав поезії (видані 1985 р. окремою книгою «Фронтові поезії»). Нагороджений орденами «Слави» і «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу», медаллю «За оборону Києва».

У 1945 р. демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в Дніпропетровську. У 1946 р. закінчив Дніпро­петров­ський університет, працював асистентом кафедри української літератури цього університету, переїхав до Києва, вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України, почав професійну літератур­ну діяльність, в журналі «Україна» надрукував романтичне оповідання «Модри Камень».

Протягом 1946-1947 p. p. написав романи «Альпи», «Голубий Дунай» (Державна (Сталінська) премія СРСР, 1948 р.), «Злата Прага» (Державна (Сталінська) премія СРСР, 1949 р.), які склали трилогію «Прапороносці», уперше опубліко­вану в журналі «Вітчизна».

У 1947-1959 p. p. вийшли друком: повість «Земля гуде», збірки оповідань «Новели», «Весна за Моравою», «Південь», «Чари-комиші», «Маша з Верховини» та ін., повісті «Микита Братусь» (1951), «Щоб світився вогник», романи «Таврія» (1952), «Перекоп» (1957), книги нарисів «Зустрічі з друзями» (1950, про Чехословаччину) та ін.

У 1959-1971 p. p. був головою правління Спілки письмен­ників України, у 1959-1986 p. p. – секретарем правлін­ня Спілки письменників СРСР, депутатом Верховної Ради СРСР та УРСР.

У 1961 р. вийшла книга нарисів «Японські етюди»

1962 р. Роман «Людина і зброя» (1960) отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка

1963 р. – роман у новелах «Тронка» (Ленінська премія, 1964 р.).

У 1966 р. на V з'їзді письменників України виступив з доповіддю «Думаймо про велике».

У 1968 р. був опублікований роман «Собор».

Протягом 1970-1976 p. p. написав: роман «Циклон» (1970), збірку статей «Про наше письменство» (1972), повість «Бригантина» (1973), роман «Берег любові» (1976).

У 1973 р. очолив Український республіканський комітет Захисту миру, став членом Всесвітньої Ради Миру.

У 1978 р. Олеся Гончара обрано академіком АН УРСР, присуджено звання Героя Соціалістичної Праці.

У 1982 р. роман «Твоя зоря» (1980) отримав Державну премію, вийшов збірку статей «Письменницькі роздуми».

У 1986 р. опубліковані: повість «Далекі вогнища», новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі», повість «Спогад про океан».

У 1990 р. вийшов з КПРС (вступив 1946 р.).

У 1991 р. опубліковано збірник статей «Чим живемо. На шляхах до українського Відродження».

У 1992 р. Олесю Гончару присвоєно почесний ступінь доктора Альбертського університету (Канада).

У 1993 р. Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав Олеся Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років».

Олесь Гончар помер 14 липня 1995 р., похований у Києві на Байковому кладовищі.

2001 р. у сквері на перетині вулиць М. Коцюбинського і Чапаєва встановлено пам’ятник О. Гончару.

У 2005 р. Президент України присвоїв Олесю Гончару звання "Герой України" (посмертно).

Твори О. Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.

Твори Олеся Гончара в фондах Павлоградської міської централізованої бібліотечної системи

Гончар О. Т. Берег любові: Роман. Бригантина: Повість. – Сімферополь: Таврія, 1981. – 416 с.

Гончар О. Т. Берег любові: Роман. – К.: Рад. письменник, 1976. – 228 с.

Гончар О. Т. Бригантина: Повість. – К.: Рад. школа, 1982. – 311 с.

Гончар О. Т. Бригантина: Повість. – К.: Веселка, 1982. – 270 с.

Гончар О. Т. Бригантина: Повість. – К.: Рад. письменник, 1980. – 208 с.

Гончар О. Т. Вибрані твори / Вступ. ст. О. Сизоненка; худож. В. Руденко. – К.: Дніпро, 1971. – 686 с.: іл. – (Шкільна бібліотека).

Гончар О. Вибрані твори: у 4 т. – К.: Сакцент Плюс, 2005.– Т. 1: Тронка; Собор; Кресафт. – 542 с.

Гончар О. Вибрані твори: у 4 т. – К.: Сакцент Плюс, 2005.– Т. 2: Циклон; Твоя зоря; Микита Братусь; Далекі вогнища. – 736 с.

Гончар О. Вибрані твори: у 4 т. – К.: Сакцент Плюс, 2005.– Т. 3: Людина і зброя; Чорний Яр. – 320 с.

Гончар О. Вибрані твори: у 4 т. – К.: Сакцент Плюс, 2005.– Т. 4: Прапороносці; Письменницькі роздуми. – 416 с.

Гончар О. Т. Гори співають: Оповідання / Худож. В. Савадов. – К.: Веселка, 1985. – 208 с.: іл.

Гончар О. Т. Далекі вогнища: Нові твори / Худож. В. Перевальський. – К.: Радянський письменник, 1987. – 279 с.: іл.

Гончар О. Т. Дорога за хмари: Оповідання / Худож. В. Безкаравайний. – К.: Веселка, 1984. – 16 с.: іл.

Гончар О. Т. Дядько Роман і золотокрилки: Оповідання / Худож. Л. Постних. – К.: Веселка, 1987. – 16 с.: іл.

Гончар О. Т. Земля гуде: Вибр. твори. – К.: Веселка, 1975. – 251 с.

Гончар О. Т. Земля гуде: Повість. – К.: Веселка, 1979. – 150 с.

Гончар О. Т. Катарсис. – К.: Український світ, 2000. – 135 с.: іл. – (Український портрет).

Гончар О. Т. Листи / Упоряд. В. Д. Гончар, Я. Г. Оксюта. – К.: Укр. письменник, 2008. – 431 с.

Гончар О. Людина і зброя: Роман. – К.: Укр. письменник, 1994. – 285 с.

Гончар О. Людина і зброя: Роман. – Дніпропетровськ: Промінь, 1989. – 309 с.

Гончар О. Людина і зброя: Роман. – К.: Молодь, 1978. – 340 с.

Гончар О. Людина і зброя: Роман. Прапороносці: Трилогія – К.: Дніпро, 1984. – 719 с.

Гончар О. Людина і зброя. Циклон: Романи. – К.: Дніпро, 1974. – 66 с.

Гончар О. Т. Людина світу, син Дніпра: Вибрані твори: у 2 т. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001. – 712 с. : іл. – Т. 1.– 712 с. – (Пізнавай і шануй свій край).

Гончар О. Т. Людина світу, син Дніпра: Вибрані твори: у 2 т. / О.Т. Гончар. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001. – 544 с.: іл. – Т. 2.– 544 с.– (Пізнавай і шануй свій край).

Гончар О. Т. Модри Камень: Оповід. та повісті / Худож.: А. Резниченко, В. Савадов. – К.: Веселка, 1989. – 308 с.: іл. – (Звитяга).

Гончар О. Перекоп: Роман. – К.: Дніпро, 1986.– 327 с.

Гончар О. Т. Письменницькі роздуми: літературно-критичні статті / О. Гончар. – К.: Дніпро, 1980. – 314 с.

Гончар О. Т. Поетичний пунктир походу: Поезії / Упоряд. В. Гончар. – К.: Просвіта, 2000. – 119 с.

Гончар О. Т. Прапороносці: Трилогія / Післяслово В. Коваля; худож. оформ. М. Пшінки. – К.: Веселка, 1995. – 463 с.

Гончар О. Т. Романові яблука: Урив. з роману "Твоя зоря" / О. Т. Гончар; мал. Г. Журновської. – К.: Веселка, 1986. – 32 с.: іл.

Гончар О. Т. Собор: Роман. – К.: Дніпро, 1989. – 270 с.

Гончар О. Т. Собор: Роман. – М.: Сов. писатель, 1988. – 272 с.

Гончар О. Т. Собор. Твоя заря: Романы / Пер. с укр. И. Новосельцевой. – М.: Известия, 1987. – 714 с.

Гончар О. Т. Спогад про океан: Новели / Упоряд. В. Гончар; передм. Я. Гояна; худож. О. Штанко. – К.: Веселка, 1995.– 398 с.: іл.

Гончар О. Т. Таврія: Роман. – К.: Дніпро, 1980. – 329 с.

Гончар О. Т. Таврія; Перекоп: Романи. – Сімферополь: Таврія, 1974. – 686 с.: портр. – (Бібліотека "Таврія").

Гончар О. Т. Твоя зоря: Роман. – К.: Дніпро, 1985. – 366 с.

Гончар О. Т. Твоя заря. Берег любви: Романы, рассказы / Пер. с укр. – М.: Худож. лит, 1983. – 687 с.

Гончар О. Т. Твоя зоря: Роман. – К.: Рад. письменник, 1980. – 360 с.

Гончар О. Т. Тронка: Роман у новелах. – К.: Дніпро, 1985. – 294 с.

Гончар О. Т. Тронка: Роман у новелах. – К.: Дніпро, 1984. – 294 с.

Гончар О. Т. Хто кого водив: кн. – картинка / О. Т. Гончар; худож. В.М. Гончаров. – К.: Веселка, 1988. – 16 с.: іл.

Гончар О. Т. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження: / Упоряд. В. К. Коваль. – К.: Український письменник, 1992. – 400 с.

Гончар О. Т. Щоденники: у 3 т. / упоряд., підгот. текстів, ілюстративного матеріалу та передм. В. Д. Гончар. – К.: Веселка, 2002. – Т. 1: 1943 1967 – 455 с.: іл.

Гончар О. Т. Щоденники: у 3 т. / упоряд., підгот. текстів, ілюстративного матеріалу та передм. В.Д.Гончар. – К.: Веселка, 2002.– Т. 2 : 1968-1983 - 607 с.: іл.

Гончар О. Т. Щоденники: у 3 т. / упоряд., підгот. текстів, ілюстративного матеріалу та передм. В.Д. Гончар. – К.: Веселка, 2004. – Т. 3: 1984-1995. – 606 с. : іл.

 Джерела про життя та творчість О. Гончара

Антонова М. Две круглые даты: [90 лет со дня рождения О. Гончара и 40 лет его роману «Собор»] // Днепровская правда.– 2008.– № 14 (11.04).– С. 12

Галич В. Постать Олеся Гончара в контексті постмодернізму / В. Галич // Дивослово. – 2005. – № 2. – С. 55-57.

Килимник О. В. Олесь Гончар. – К.: Художня література, 1966. – 159 с.– (Літературний портрет).

Неділько В.Я. Вивчення творчості Олеся Гончара: посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1987. – 187 с.

Оксюта Я. Захисник духовних скарбів // Урядовий кур’єр. – 2008. – 9 лютого. – С. 8-9.

Олесь Гончар і шістдесятництво: Матеріали Всеукр. наук. конф., присвяч. 80-річчю від дня народження Олеся Гончара 21–22 квітня 1998 року (м. Дніпропетровськ).– Дніпропетровськ: Навч. книга, 1998.– 158 с.

Олесь Гончар: програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести / Усе для школи. Українська література. Вип. 4. 11 кл. – К.: Всеувито, 2001. – 36 с.: іл.

Погрібний А. Г. Олесь Гончар: Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1987. – 247 с.: іл.

Полякова А. Всю жизнь Олеся Гончара хранила любовь старшей сестры // Популярные ведомости.– 2003.– 10 апр.– С. 4.

Про Олеся Гончара: Літературно - критичні статті, листи, етюди / ред. Б. С. Буряк, П. А. Загребельний, Б. І. Олійник. – К.: Радянський письменник, 1978. – 428 с.

Семенчик І.Р. Олесь Гончар – художник слова: Дослідження. – К.: Дніпро, 1986. – 260 с.

Слово про Олеся Гончара: нариси, статті, листи, есе, дослідження / упоряд. В. К. Коваль. – К.: Радянський письменник, 1988. – 630 с.

Тернистим шляхом до храму: Олесь Гончар в суспільно-політичному житті України 60-80-і рр. 20 ст.: зб. документів та матеріалів / упоряд. П. Т. Тронько. – К.: Рідний край, 1999. – 303 с.

Із “Щоденників” Олеся Гончара

(Гончар О. Т. Шоденники: в 3-х томах / упоряд., підгот. текстів, ілюстративного матеріалу та передм. В. Д. Гончар. – К.: Веселка, 2002-2004 рр.)

Нація живе доти, доки народжує героїв, і вмирає тоді, коли за неї нікому вмерти.

[т. 3, с. 473]

Не шкода свого життя – жаль усіх. Не хочеться вірити,що планета самозруйнується, що нікчемним попелом розвіється у Всесвіті.

[т.2, с. 473]

Ми на межі чудес, які нам відкриє ІІІ тисячоліття. Ось коли хочеться жити!

[т. 3, с. 250]

Ісус Христос, цей тесляр із Назарета, молодий мислитель, зостається ось уже 2000 літ ідеалом духовної краси. І що знала історія могутніше за його наскрізь гуманне вчення?

[т. 2, с. 9]

Життя зрештою просте, його ускладнює наша суперцивілізація своїми хитромудрими конструкціями (соціальними, моральними і т. ін.), здебільшого недосконалими.Очевидно, людина дедалі більше прагнутиме простоти – простоти буття. Це ж мусить бути і прагненням мистецтва. Прийдущі вмітимуть конструювати далеко краще за нас і можливо, що ні Фрейд, ні Кафканічим їх уже не здивують, все це вони перевершать стократно. Але творча точність і фантазія печерного малюнку, антична ясність вабитиме їх саме своєю гармонійністю, яка ніколи не застаріє, бо художня краса не піддається процесу старіння. Це варто б пам'ятати сучасним інтелектуалістам, які будь-що хочуть приголомшувати читача складністю, і, бунтуючись проти мистецької ясності, бредуть в інтелектуальні тумани, марять Кафкою, падають перед кібернетикою на коліна (забуваючи, що це більше сфера науки, а не поезії).

[т. 2, с. 5]

Життя повне загадок і таємниць – хто розповість усю правду про нього? Я уже, мабуть, не встигну. Може, візьметься хтось із молодих? Адже це така вдячна тема – генії і епоха, доля генія в ХХ віці... Чого він шукав на інших планетах?

[т. 2, с. 568]

Що життя? Це велике прощання.

[т. 1, с. 362]

Стан душі – вересневий. Все набуває святості. Кожен листочок стає дорогим. Обережно переступаєш комаху, яку раніше розчавив би, не задумуючись. Неба – не надивишся. А повітря п'єш – не нап'єшся. Воно в'язке й прозоре, як мед. Як усе подорожчало в житті? Чи це вже наближення кінця?

[т. 2, с. 193]

Коротке життя людське. А біблійні довгожителі жили по 700-900 літ. І то, кажуть, не міф. І сучасна людина,кажуть, могла б, якби... Що зводить її в могилу передчасно? Екологічні гріхи, глумління над природою? Чи розгул ненависті, злоби? Людство само собі вкорочує вік.

[т. 3, с. 572]

Знайте, життя як колесо: та шпиця, що нині внизу, завтра буде вгорі!

[т. 2, с. 487]

Те, на що ти зважився, дасть тобі відчуття волі. А вона додасть і здоров'я!..

[т. 3, с. 324]

 Україна була для мене найвищим натхненням.