Интернет-дайджест "10 цікавих фактів про Павлоград"

Від упорядника 

У 2014 році виповнюється 230 років від дня заснування славного міста – Павлоград. Той, хто вирішить поцікавитися історією нашого міста – знайде чимало цікавих фактів: забавних і трагічних, вражаючих і пізнавальних. 
Байдужим до його долі точно ніхто не залишиться. Події, потрясали світ, немов хвилі накочували на Павлоград: війни, революції, роки лихоліття змінювалися спокоєм. І кожна така “хвиля” приносила з собою щось нове, цікаве.
Мистецько-краєзнавчий відділ Центральної міської бібліотеки ім. Г. П. Світличної підготував інтернет-дайджест “10 цікавих фактів про Павлоград” за сторінками 
forum-pavlograd.com/index.php?topic=394.0‎ Видання розраховане на широке коло читачів, краєзнавців. Матеріал розташований в хронологічному порядку.

  З грудня 1779 слобода Матвіївка Маріупольського повіту Азовської губернії називається державною військовою слободою Луганського пікінерного полку. 22 січня 1784 за іменним указом Катерини II Павлоград, названий на честь Павла, сина Катерини IІ, отримав статус повітового міста і став центром Катеринослав­ського намісництва.

Перший герб міста затверджений 29 липня 1811 року, другий герб – 26 вересня 1979 року, сучасний – 10 квітня 2007 року.

Розквіт натурального господарства Павлограда припав на XIX століття. Щорічно в місті проводилися по три- чотири ярмарки, на які приїздили купці з Петербурга, Москви, Тули, Орла, Курська, Варшави. Торгували в основному великою рогатою худобою, кіньми, вівцями. На кінець XIX століття Павлоград стає відомим центром торгівлі зерном і борошном. Павлоградський хліб експортувався в міста Російської імперії а також у Лондон, Константинополь. На його території працювали салотопний, шкіряний, ливарний, масляний заводи, тютюнові фабрики, парові млини, ситценабивна фабрика.

 

У 70-ті роки XIX століття була побудована залізнична магістраль між Петербургом і Сімферополем, яка пройшла через Павлоград.

У 1892 р. міським головою обрано Олександра Васильовича Парманіна, в той час купця другої гільдії, який залишався на цій посаді протягом двадцяти п’яти років. За час його діяльності в місті відкрився міський банк, акціонерне товариство борошномельного і круп’яного виробництва, постійно діяла комісія Московського міжнародного торгового банку, відкрилися 12 навчальних установ, на кошти родини Голеніщева-Кутузова був побудований “Графський театр”, було відкрито приміщення нового залізничного вокзалу, побудовано приміщення міської управи за проектом Павлоградського техніка Сави Якимовича Фетисова, у місті працювали два біоскопи (кінотеатри) Дедіковського, Чубарова і Титова (колишній кінотеатр ім. 30 років ВЛКСМ, сьогодні спортивно-оздоровчий комплекс).

  Перша світова війна, революції, громадянська війна завдали великої шкоди і місту, і його жителям. У двадцяті роки почалося відродження міста. У 1925 році місто стало окружним, а в 1926 році – районним центром. У 1939 р. Павлоград є окремою міською адміністративною одиницею, містом обласного підпорядкування.

  Під час Великої Вітчизняної війни в місті діяв підпільний обком партії на чолі з М. Сташковим. У лютому 1943 року почалося антифашистське повстання, яке було жорстоко придушене. Повне звільнення міста відбулося 18 вересня 1943 року. Саме цей день став щорічним загальноміським святом – Днем міста.

  У повоєнні десятиліття місто було відбудовано. За цей час склалася нова промислова структура міста, до якої увійшли підприємства машинобудівної, будівельної, хімічної, переробної, легкої та харчової промисловості. У 50-ті роки починається будівництво шахт. Всього побудовано 10 шахт. З цього часу почалася нова історія міста, як центру Західно-Донбаського вугільного басейну.

  Павлоград повною мірою можна назвати молодіжним та студентським містом. Тут функціонують: медичне училище, Західнодонбаський інститут економіки і управління МАУП, професійний ліцей, технікум Дніпропетровського Національного гірничого університету, 19 загальноосвітніх шкіл, 20 дошкільних та шість позашкільних установ.

У Павлограді розташовані 13 православних храмів. Головний з них – Спасо-Нерукотворного Образу кафедральний Собор. Закладена була церква в 1892 році на кошти купця-мецената Якова Федоровича Голубицького, побудована в 1898 році. Освячував собор святий праведник Іоанн Кронштадтський.

Упорядник: бібліотекар мистецько-краєзнавчого відділу Г. Вовк